У Львові сталася справжня історія порятунку життя: 11-річний хлопчик Юрчик отримав нову нирку від 13-річного підлітка, який помер внаслідок нещасного випадку. Рятівну операцію виконали спільно спеціалісти Центру трансплантології Львівського центру та Дитячої лікарні Святого Миколая Першого медоб'єднання. Перші слова дитини після успішного втручання здивували та зворушили всіх присутніх.

Хвороба наздогнала львів'янина у чотири роки після важкої ангіни, що дала серйозне ускладнення на нирки. Роки постійної терапії, уколів та ліків не зупинили прогресування хвороби. У дев'ять років нирки дитини повністю припинили працювати, а рівень креатиніну досяг критичної позначки. Тіло хлопчика набрякло, кістки стали крихкими, а серце працювало на межі можливостей.

Три роки хлопчик проходив гемодіаліз — процедуру штучного очищення крові, яку виконували через день по кілька годин. Це виснажувало організм, зупинило ріст та постійно загрожувало життю. Ситуація змінилася лише навесні, коли трансплант-координаторка повідомила родину про появу донора. Ним став 13-річний підліток із несумісною з життям черепно-мозковою травмою.

Батьки загиблого підлітка у найважчу хвилину прийняли неймовірно важке рішення — дали згоду на посмертне донорство органів. Їхня великодушність врятувала життя не лише Юрчику, а й ще чотирьом дітям. Мама хлопчика Ірина зізналася, що одразу зрозуміла, хто став донором, і пішла в церкву помолитися за нього, називаючи загиблого друга своєї дитини.

На наступний день після операції, коли Юрчику дозволили пити воду, він здивовано запитав: «Мамо, яка смачна вода! Я справді тепер можу пити стільки, скільки хочу?». Ця фраза стала символом нового життя для дитини, яка раніше могла випивати лише 200 мілілітрів рідини на добу.

Історія хвороби сина надихнула маму Ірину на власне рішення про донорство. Вона підписала згоду на посмертне донорство, вірячи, що після смерті органи можуть врятувати чиєсь життя, а не потрібні Богові. Ця історія нагадує львів'янам про важливість донорства та силу людської доброти.