Ветеран і письменник Артур Дрон пропонує новий погляд на сучасні події. Він вважає, що війна є завершальною главою духовної історії, яку ми називаємо Найновішим Завітом. Це час, коли біль українських матерів та пам'ять про загиблих у храмах Львова набувають глибокого сенсу.

Автор спостерігає за збігом образів Старого та Нового Завіту. Змій Мойсея та манна в пустелі стали прообразами хреста і хліба. Іван Хреститель — предтеча Христа. Мені здається, що Новий Завіт закінчився великою війною, і тепер ми відчуваємо на собі його печальніші наслідки.

Фото до матеріалу: Найновіший завіт

В центрі цієї історії стоїть жіночий образ. Це мати українського військового, яка любить свою дитину, але мусить прийняти, що вона належить не лише їй. Дитина має дещо пережити, бо так треба. Вона це знає, та водночас віддала б усе, щоб захистити свою дитину.

Найбільш пронизливий образ — Ісус у Гетсиманському саду. Якби хтось із солдатів прочитав Євангеліє про Чистий четвер, він бачив би в цьому про себе. Навколо найближчі люди, але ніхто не може зрозуміти, який жах чекає. Вирушаєш добровільно, бо розумієш, що зараз так треба.

Свято у Львові проходить у храмі Климентія Шептицького. У церкві ставили інсталяцію Гробу, в п'ятницю виставляють Плащаницю. Натовп проходить навколо храму, несе хоругви, а старі чоловіки — Євангеліє. Співають страсні пісні аж до ранку, щоб передати біль тих, хто на фронті.

Цього разу у відпустці був сам автор. Дев'ять років тому прийшов у відпустку дядько Сергій, а цього разу вже його місце займав автор. Паламар збирав людей, щоб зберегти традицію. Євангеліє попросив взяти саме його, а священник поклав на плече велику книгу в блискучій оправі.

Під час процесії автор побачив мамо, яка плакала. Він подумав, що це через падіння, але зрозумів інше. Вона плакала бо він поїде, а не через падіння. Дві жінки — мати автора та інша жінка, чий син на війні — разом плакали. Ніхто не зрозуміє їхній біль.

Цьогоріч навіть хоругви не було кому тримати. Хор співав про те, як Ісус жертвував, щоб спасати світ. Усі прообрази вже втілені, триває Найновіший Завіт. Це про їхній біль, про націю і про те, чим живе кожен з нас у Львові.