Світ, у якому всі перемагають: аналіз геополітичних ілюзій

Вавилонська вежа не просто цікава байка – це алегорія, що амбіції, технології та організація не є запорукою успіху, якщо існують проблеми з комунікацією.

Так було завжди, але стало особливо актуальним в наш час, коли сучасні технології не вирішують принципової неможливості домовитися, навіть якщо всі говорять однією мовою.

Найсвіжіший приклад – війна в Ірані. Здається, що перемогли усі: США успішно побомбили, Ізраїль ліквідував загрозу, Іран встояв, а Китай хитро посміхається. Всі оголошують себе переможцями і готові диктувати умови з позиції сили.

Ймовірно, закінчення російсько-української війни буде відбуватися під схожий акомпанемент. Погано, що вона ж і веде до розв'язання нових воєн. Чемпіонами в цій справі по праву вважаються росіяни, які вигадали денацифікацію і демілітаризацію для України зразка 2022 року.

У стосунках з НАТО ніхто не може зрозуміти, що означає наближення до кордонів, особливо після приєднання до блоку Фінляндії. Що означає братній народ або православні, і які з цього слід робити висновки? Все покрито туманом, та може бути використане за будь-якого розвитку подій.

Наші стосунки із Заходом теж зіткані із непорозумінь. Ми вірили кілька десятиліть, що Вашингтон повинен захищати демократію. Натомість почули байденівське про те, що треба стояти стільки, скільки потрібно, а потім висновки Віце-президента Венса про розбіжності.

Вірили, що в Євросоюз нас не приймають виключно через гігантський рівень корупції, але Орбан і Фіцо розбудили українців з цього приємного сну. Боротьба з корупцією, адаптація законодавства і транспарентність – це більше про шлях, а не про ціль.

Європейські політики теж стали жертвами самогіпнозу. Коли консенсус і зелений перехід заполонили владні коридори, расизм і банальний підкуп нікуди не зникли. Зрештою, для Вашингтону європейці – більше клієнти, ніж партнери.

Кожен сам собі творець метаполітики, адаптує мову та цінності під свої інтереси. Це відбувається в режимі он-лайн, а на виході ми маємо купу політиків зі своїм дискурсом. Слухати кожного – цікаво, як звести до купи – незрозуміло.