Юрій, уродженець Львова, який до початку повномасштабного вторгнення працював у компанії «Nestlé» та мав середню спеціальну освіту електрика-газозварювальника, зараз захищає Україну в лавах 104-ї бригади територіальної оборони «Горинь». Його історія свідчить про те, що навіть мирні професії можуть стати фундаментом для героїзму.

До війська хлопець прийшов свідомо, переконаний, що кожен має внести свою частку у перемогу. «Кожен має внести свою частку, щоб швидше вигнати ворога. До цього рішення кожен приходить у свій час», — ділиться він своїми думками. Побратими дали йому позивний «Шаман» через його спокійний аналіз ситуації та вміння бачити картину ширше, ніж інші.

У розмовах про побратимів Юрій короткий, але впевнений: «Пацани — супер». Його головним орієнтиром залишається родина, яка чекає вдома: дружина Тетяна, п'ятирічний син Максим та мама. Саме заради них він прагне повернутися до мирного життя та нормального суспільства.

Бійць наголошує на важливій ролі технологій у сучасній війні, вважаючи, що краще втратити дрон, ніж людину. Він впевнений, що навчитися можна всьому, якщо є бажання, і навіть жартує: «Якщо ведмедя можна навчити їздити на велосипеді, то людину — тим більше». Його слова адресовані тим, хто ще вагається, нагадуючи про необхідність діяти заради спільної перемоги.