У Львові гестапівці арештували одного з найвидатніших діячів українського визвольного руху Олега Ольжича, який згодом став жертвою нацистських катувань та смерті у концтаборі. Його трагічна доля — це історія талановитого поета, археолога та сина відомого письменника Олександра Олеся, якого закатували та спалили у крематорії після жорстоких допитів.

Олег Кандиба, відомий під псевдонімом Ольжич, народився 21 липня 1907 року у Житомирі. Вже у три роки він навчився читати, а у п'ять написав власну п'єсу. Дитинство майбутнього героя пройшло у складних умовах еміграції, де родина жила у Будапешті та Празі, де Олег здобув блискучу освіту та захистив докторську дисертацію з археології у Карловому університеті.

Фото до матеріалу: Львівська трагедія: як гестапо знищило поета, археолога та діяча ОУН Олега Ольжича

Він був не лише вченим, який розробив періодизацію трипільських пам'яток, але й активним політиком. З 1929 року Олег Ольжич був у Організації українських націоналістів, де організував культурну референтуру та став одним із будівничих Карпатської України. Під час Другої світової війни він очолював підпільну редакцію газети «Українське слово» та організовував українське підпілля на окупованих територіях.

Трагедія сталася у травні 1944 року, коли гестапівці затримали поета у Львові. Його відвезли на допити до Берліна, а згодом ув'язнили у концтаборі Заксенгаузен. Там його жорстоко катували, і 10 червня 1944 року Олег Ольжич помер від катувань. Його тіло було спалене у крематорії, а дружина Катерина народила сина на ім'я Олег лише через два місяці після загибелі чоловіка.

Сьогодні пам'ять про Олега Ольжича зберігається як символ незламності українського духу. Його творчість, наукові праці та політична діяльність залишили глибокий слід в історії України. Поет видав лише дві збірки за життя, але третя, «Підзамчя», вийшла вже посмертно, ставши заповітом для майбутніх поколінь.