У самому серці Львова, на вулиці Городоцькій, досі працює СІЗО №15, будівля якого має дивну історію перетворення. Те, що ще у XVII столітті було жіночим монастирем бригідок, згодом стало однією з найвідоміших в'язниць міста, відомуї як «Бригідки». Ця споруда зберегла сліди двох протилежних епох: релігійного життя та тюремного ув'язнення.

Історія будівлі сягає 1613 року, коли шляхтянка Анна Порадовська заснувала тут монастир для черниць-бригідок. Спочатку монастир був дерев'яним, але вже у 1734 році з'явився мурований комплекс із костелом св. Петра в оковах. Жінки молилися тут, виховуючи дівчат зі шляхетних родин, доки австрійська влада не розпочала ліквідацію монастирів.

Фото до матеріалу: Від монастиря до в'язниці: як у центрі Львова з'явилися «Бригідки»

У 1783 році за наказом цісаря Йосифа II колишній жіночий монастир перетворили на чоловічу в'язницю. Келії стали камерами, а костел — тюремною каплицею. У 1840 році будівлю значно розширили, добудувавши нове крило, де могли розмістити понад тисячу в'язнів. Умови утримання були жахливими, що зрештою призвело до бунту ув'язнених у 1902 році.

У XX столітті «Бригідки» стали місцем ув'язнення для багатьох відомих українських діячів. Тут тримали Степана Бандеру, Андрія Мельника та Ярослава Стецька. Саме в цій тюрмі 1932 року було страчено членів ОУН Василя Біласа та Дмитра Данилишина, а також бойовика УВО Іларія Кука.

Судебна доля будівлі змінилася трагічно у червні 1941 року. Перед відступом радянські каральні органи масово розстріляли політв'язнів, а потім підпалили тюрму. Коли німці зайшли до Львова, вони застали жахливу картину масових убивств. Після війни радянська влада відновила роботу в'язниці, де страчували людей до 1950-х років.

Зараз історична будівля продовжує функціонувати як слідчий ізолятор, хоча її планують перенести з центру міста. Вулиця, яка колись називалася Карною, нині носить ім'я одного з вбитих тут оунівців Дмитра Данилишина, нагадуючи про трагічні події минулого.